Гаряча лінія: актуальне минулого тижня

У Головному управлінні нагадують, що сеанс телефонного зв’язку "гаряча лінія" передбачає живе спілкування з платниками щодо актуальних питань застосування законодавства, що належить до компетенції ДПС.

Яка передбачена відповідальність за неподання заяви за формою № 20-ОПП?

Відповідно до п. 117.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 826/14197/17 зазначив, що порушенням п. 63.3 ст. 63 ПКУ вважається момент початку діяльності кожного з об’єктів, про які суб’єктом господарюванні не повідомлено.

Судом зроблено висновок, що в разі виявлення в перевіряємому періоді факту неподання заяв про реєстрацію об’єктів оподаткування в контролюючих органах за формою № 20-ОПП, штрафна санкція застосовується за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи постанову Верховного Суду від 21.07.2020 у справі 826/14197/17, у разі встановлення фактів не повідомлення органу ДПС про наявні в суб’єкта господарювання об’єкти оподаткування або об’єкти, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, штрафна санкція має застосовуватися в залежності від кількості таких об’єктів, про які не повідомлено податковий орган за формою № 20-ОПП чи повідомлено несвоєчасно.

За який період контролюючі органи можуть проводити документальні перевірки?

Відповідно до підпункту 20.1.4 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 44.3 ПКУ визначено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 прим. 2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені пунктом 44.3 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 ПКУ.

Згідно з пунктом 102.1 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 102.2 ПКУ визначено, що грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 ПКУ, якщо:

- податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

- посадову особу платника податків (фізичну особу – платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до пункту 102.3 ПКУ відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Слід зазначити, що під час проведення перевірок з питань або в частині правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску перевіркою охоплюється період з 01 січня 2011 року або період, що настає за періодом, охопленим попередньою перевіркою із зазначеного питання.

Які обов’язки контролюючої особи контрольованої іноземної компанії?

Законом від 16.01.2020 р. № 466-IX у податкове законодавство України імплементовано норми щодо контрольованих іноземних компаній (КІК). Основні його положення набрали чинності з 23.05.2020 р., але ст. 392 «Контрольовані іноземні компанії» набере чинності з 01.01.2021 р.

Контролюючі особи мають декілька визначених обов’язків щодо виконання податкового законодавства по КІК, а саме:

подання звітності щодо КІК;

подання повідомлень щодо КІК;

сплата податків по КІК;

складання фінансової звітності КІК, проведення ауди­ту КІК;

підготовка документації з ТЦУ щодо КІК;

КІК підлягає податковому контролю (а це - запити, перевірки).

Що стосується обов’язку подання звітності щодо КІК.

Так, відповідно до підпункту 392.5.2 ПКУ «Контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контро­люючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.

До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

Відповідно до підпункту 392.5.3 ПКУ у звіті про контрольовані іноземні компанії зазначаються:

а) найменування контрольованої іноземної компанії, її адреса, організаційно-правова форма, номери податкової реєстрації (за наявності), номери державної реєстрації;

б) розмір частки, якою володіє контролююча особа в контрольованій іноземній компанії;

в) структура володіння часткою в контрольованій іноземній компанії у разі опосередкованого володіння такою часткою;

г) інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) контрольованої іноземної компанії, прибутку від операційної діяльності та прибутку до оподаткування відповідно до даних фінансової звітності;

ґ) розрахунок скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до вимог цієї статті, розміру такого прибутку, що включається до складу загального оподатковуваного доходу контролюючої особи;

д) інформація про підстави звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень цієї статті;

е) суми дивідендів, отриманих контрольованою іноземною компанією безпосередньо або опосередковано через ланцюг підконтрольних юридичних осіб від українських юридичних осіб;

є) суми прибутку контрольованої іноземної компанії, що були фактично виплачені на користь контролюючої особи;

ж) перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами - пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до підпункту 39.2.1.2 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 ПКУ;

з) кількість працівників контрольованої іноземної компанії станом на кінець звітного (податкового) року;

и) інформація про суму прибутку контрольованої іноземної компанії, отриманого від постійного представництва в Україні».

Отже, контролююча особа має подавати звіти про контрольовані іноземні компанії по своїх КІК одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток.

Звіти про КІК подаються абсолютно по всіх КІК. Навіть якщо у КІК немає прибутку. Навіть якщо є пільга (звільнення від оподаткування) та сам прибуток КІК не оподатковується. Навіть якщо КІК перебуває у стані «страйк-офф» та виведена в зв’язку з цим з реєстру компаній.

За неподання звітності пунктом 120.7 ПКУ передбачені штрафні санкції:

- неподання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання, але не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- невідображення контролюючою особою у звіті про контрольовані іноземні компанії відомостей щодо наявних контрольованих іноземних компаній та/або невідображення інформації, визначеної підпунктами «г» - «з» підпункту 392.5.3 ПКУ, щодо наявних контро­льованих іноземних компаній тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 % суми доходу контрольованих іноземних компаній або 25 % скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії за відповідний рік, не відображених у звіті про контрольовані іноземні компанії, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен факт невідображення контрольованої іноземної компанії та/або за всі невідображені суми.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані іноземні компанії та підтвердних документів, передбачених статтею 392 ПКУ.

Неподання звіту про контрольовані іноземні компанії протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів), передбачених цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані іноземні компанії, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року».

Щодо подання повідомлень про КІК

На контролюючу особу покладається обов’язок подавати повідомлення про КІК, а саме:

Відповідно до підпункту 392.5.5 ПКУ «Фізична особа — резидент України або юридична особа - резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;

заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;

кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;

ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вимоги цього підпункту не застосовуються, якщо контрольована іноземна компанія є публічною компанією, вимоги до якої встановлено підпунктом 392.4.2.2 ПКУ.

Пунктом 120.7 ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 466) передбачено штрафні санкції за неповідомлення контролюючою особою про набуття/відчуження частки в іноземної юридичної особі, саме:

«Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені підпунктом 392.5.5 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт».