Зміни в законодавстві з 1 січня 2022: мінімальне податкове зобов’язання

У Головному управлінні ДПС у Луганській області розповіли. Законом України від 30 листопада 2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі – Закон № 1914) введено поняття «мінімального податкового зобов’язання» (далі - МПЗ).

Так, встановлено, що пільга щодо звільнення від податку на доходи фізичних осіб доходів з реалізації власновирощеної продукції залежить не від розміру земельної ділянки, а від розміру отриманого доходу і надається, коли розмір доходу не перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати. (зміни у підпункті 165.1.24 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Фізичним особам, яким земельні ділянки належать на праві власності або користування, контролюючий орган не нараховуватиме МПЗ на земельні ділянки, які станом на 01.01.2022 року знаходились у межах населених пунктів.

Порядок зарахування сплачених податків в рахунок МПЗ диференційовано між сільгсптоваровиробниками і не сільгосптоваровиробниками.

Для забезпечення справедливості нарахування МПЗ по земельних ділянках державної та недержавної форми власності передбачено зарахування в рахунок сплати МПЗ лише 20% орендної плати за земельні ділянки, що належать до державної або комунальної власності.

Законом № 1914 вдосконалено механізм нарахування МПЗ контролюючими органами на земельні ділянки, що належать фізичним особам. Зокрема, фізична особа звільняється від МПЗ, якщо контролюючий орган не вручив ППР у відповідні строки. Перший період нарахування МПЗ - 2022 рік. Тобто МПЗ буде нараховуватися у 2023 році за 2022 рік.

Законом № 1914 передбачено перехідний період щодо застосування коефіцієнта при визначенні МПЗ, а саме у 2022 та 2023 роках коефіцієнт зменшений з 0,05 до 0,04.

Також Законом № 1914 у частині місцевих податків додано механізм адміністрування справляння плати за землю в частині вже існуючого з моменту прийняття ПКУ об’єкту оподаткування - земельної частки (паю), а саме розширено джерела інформації, на підставі яких може бути нараховано податок, додано дані державного реєстру речових прав, надання безпосередньо платником документів на земельну частку пай чи отримання від органів місцевого самоврядування інформації про прийняття рішення про виділення земельної частки пая в натурі на місцевості.