Особливості справляння екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у частині викидів двоокису вуглецю

У Головному управлінні ДПС у Луганській області нагадали. Пунктом 240.7 Податкового кодексу України визначено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у пункті 240.1 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому Кодексом.

Разом з тим, пунктом 242.4 ПКУ встановлено, що база оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг викидів у розмірі 500 тонн за рік.

В управлінні зазначають, у розумінні пункту 240.1 ПКУ платниками податку є юридичні особи, а не їх відокремлені структурні підрозділи, якими також здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення.

Тобто, об’єкт оподаткування сукупних викидів двоокису всіма, а не окремим джерелом викидів, одноразово зменшується на величину граничного обсягу викидів Двоокису.

Платник екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у частині викидів двоокису вуглецю самостійно адмініструє граничний обсяг викидів Двоокису, визначений пунктом 240.7 ПКУ, сукупно по всім відокремленим структурним підрозділам, якими здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення. Для цього визначає принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між своїми відокремленими структурними підрозділами, що має бути зафіксовано в розпорядчому документі облікової політики підприємства.