Поняття викривачів корупції, особливості розгляду їх повідомлень про факти корупції в органах ДПС, захист їх прав та законних інтересів

опубліковано 30 вересня 2025 о 13:11 Розділ: Новини

1. Хто такий викривач: міжнародна та українська практика

 1.1 Викривач у міжнародному праві.

 Міжнародні документи, які вперше ввели поняття викривача:

ст. 22 Кримінальної і ст. 9 Цивільної конвенцій Ради Європи
ст. 33 Конвенції ООН проти корупції
 У них ідеться про необхідність захисту осіб, які добросовісно повідомляють про злочини, пов’язані з корупцією.

 Україна ратифікувала ці конвенції — вони є частиною українського законодавства.

 У 2019 році ЄС прийняв Директиву 2019/1937, яка визначає, кого вважають викривачами:

 Це можуть бути:

працівники (в т. ч. держслужбовці)
самозайняті особи
акціонери, керівники, волонтери, тренери
працівники підрядників, постачальників
особи, які повідомили про порушення після завершення трудових відносин
ті, хто отримав інформацію про порушення до початку роботи
 Відповідно до ст. 5 Директиви, викривач – це фізична особа, яка повідомляє про порушення, отримані в рамках своєї роботи.

 1.2 Викривач у законодавстві України.

 Зокрема, Кримінальний процесуальний кодекс України (далі — КПК України) передбачає, що викривач — це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування (пункт 16-2 частини першої статті 3 КПК України).

 Перелік корупційних правопорушень наведено в примітці до статті 45 Кримінального кодексу України (далі — КК України).

 Так, примітка до ст. 45 ККУ під корупційними злочинами розуміє злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. 

 Таким чином, коло корупційних злочинів вітчизняним законодавством умовно поділено на 2 групи. 

 До першої групи належать наступні злочини: 

·        привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ); 

·        викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 ККУ); 

·        викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 ККУ);

·        викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312 ККУ); 

·        викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313 ККУ); 

·        порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 ККУ); 

·        викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 ККУ); 

·       викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 ККУ). Це діяння, які у своєму «чистому» вигляді  не становлять собою корупційних, а можуть бути віднесені до таких лише з огляду їх вчинення певними категоріями осіб, визначених на рівні ч. 3, 4 ст. 18 ККУ та примітки до ст. 364 ККУ. 

 Другу групу кримінально-караних діянь, що віднесені до корупційних становлять уже власне корупційні злочини, які винятково містять в собі протиправну корупційну складову: 

·        нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 ККУ); 

·        підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ);

·        зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ);

·        зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 ККУ);

·        зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 ККУ); 

·        прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ); 

·        незаконне збагачення (ст. 368-2 ККУ); 

·        підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 ККУ); 

·        підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 ККУ); 

·        пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 ККУ); 

·        зловживання впливом (ст. 369-2 ККУ)

 Натомість Законом України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) визначено, що викривач — це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання (абзац 20 частини першої статті 1 Закону).

 Хто може бути викривачем в Україні.

 Особа, яка повідомила про:

1.     корупційні злочини (відповідно до ст. 45 КК України)

2.     корупційні адмінправопорушення (глава 13-А КУпАП)

3.     інші порушення Закону України «Про запобігання корупції»

2. Правові підстави для набуття статусу викривача.

 2.1 Загальні умови для отримання статусу викривача.

За законом, викривачем може бути людина, яка:

є фізичною особою (громадянином України, іноземцем або особою без громадянства);
переконана, що інформація, яку вона повідомляє, правдива;
повідомляє фактичні дані, які можуть підтвердити можливе корупційне чи інше порушення закону;
дізналася цю інформацію через свою роботу, навчання, службу або участь у законних процедурах.
 Якщо хоча б одна з цих умов відсутня — особа не вважається викривачем.

 Право викривача виникає з моменту подачі повідомлення про корупцію або інші порушення.

 Переконання в достовірності інформації базується на досвіді особи, аналізі джерела і змісті повідомлення.

 Фактичні дані мають містити конкретні факти — де, коли, ким вчинено порушення.

 Пояснення термінів:

Корупційне правопорушення – це діяння, яке містить ознаки корупції та вчинене особою, яка виконує функції держави або місцевого самоврядування, за що передбачена кримінальна, дисциплінарна та/або цивільно-правова відповідальність.
Правопорушення, пов'язане з корупцією — це діяння, яке не містить ознак корупції, але порушує встановлені законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за яке передбачена кримінальна, адміністративна, дисциплінарна або цивільно-правова відповідальність. На відміну від корупційного правопорушення, тут відсутні корупційні ознаки, але порушуються спеціальні антикорупційні норми.  
Інші порушення — порушення, не пов’язані з корупцією, але передбачають дисциплінарну відповідальність.
 

Що вважається роботою і діяльністю:

Трудова діяльність — офіційна праця за договором.
Професійна діяльність — робота, як-от лікар, адвокат, викладач.
Господарська діяльність — виробництво товарів чи послуг.
Громадська діяльність — участь у громадських організаціях.
Наукова діяльність — дослідження і наукові роботи.
Проходження служби — державна, військова, дипломатична служба.
Навчання — офіційний освітній процес.

 Щоб підтвердити зв’язок інформації з діяльністю, рекомендується додавати документи (накази, договори, трудові книжки).

 Якщо інформація взята з відкритих джерел (наприклад, реєстру декларацій), права викривача не застосовуються.

 Різниця між заявником і викривачем:

Будь-хто може повідомити про корупцію і бути заявником.
Але статус викривача має особа, яка відповідає всім умовам закону і отримує спеціальний захист.

 Приклади:

1.     Директор ТОВ «Емір» повідомив про корупцію на тендері і став викривачем, бо інформація стосується  його участі в процедурі закупівлі.

2.     Анонімне повідомлення про привласнення майна не дає статусу викривача, бо це не корупційне правопорушення.

3.     Інформація, отримана від друга, не дає статусу викривача, бо не пов’язана з професійною діяльністю.

4.     Повідомлення про порушення, знайдене у відкритому реєстрі, не дає статусу викривача.

 
 3. Способи та канали повідомлення викривача
 3.1 Канали повідомлення
 Викривач сам вибирає, якими каналами повідомляти про корупцію: внутрішніми, зовнішніми або регулярними.

·         Внутрішні канали — це захищене і анонімне повідомлення керівнику або уповноваженій особі в організації, де викривач працює, навчається чи виконує роботу.

·         Зовнішні канали — це повідомлення через фізичних або юридичних осіб, ЗМІ, журналістів, громадські організації, профспілки тощо.

·         Регулярні канали — це захищене і анонімне повідомлення спеціальним державним органам, які розглядають такі повідомлення (наприклад, Національному агентству з питань запобігання корупції).

 Повідомлення через внутрішні канали подаються через Портал і телефонні лінії, які доступні цілодобово. Але поки Нацагентство не запустило Портал, повідомлення приймаються через інші канали і розглядаються за чинним законом. 3.2 Органи, до яких викривач  може звернутися з повідомленням про корупційні кримінальні правопорушення.
 Органи досудового розслідування — це слідчі підрозділи Нацполіції, СБУ, ДБР, НАБУ, Бюро економічної безпеки.

 Викривач має звертатися до органу, який компетентний розслідувати конкретний випадок (за підслідністю).

 3.3 Органи, до яких викривач може звернутися з повідомленням про корупційні правопорушення
 Викривач може звертатися до:

1.     Національного агентства з питань запобігання корупції;

2.     Органів Нацполіції;

3.     Національного антикорупційного бюро України.

 Якщо правопорушення вчинили посадовці високого рівня, протоколи складає Нацагентство.

 3.4 Органи, до яких викривач може звернутись із повідомленням про порушення Закону
 Викривач може повідомити про порушення вимог Закону через внутрішні канали в організації або звернутися до Нацагентства.

 4. Підтвердження статусу викривача.

 Статус викривача підтверджується документами, які свідчать про подання повідомлення.

 До таких документів можуть належати копії:

1.     Відповіді органу або юридичної особи на повідомлення (заяву, скаргу) викривача.

2.     Листа з результатами перевірки повідомлення.

3.     Повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (згідно з ч. 9 ст. 214 КПК України).

4.     Повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією (згідно з ч. 5 ст. 257 КУпАП).

 Цей перелік не повний. Статус викривача можуть підтверджувати й інші документи від уповноважених органів.

 5. Права і гарантії захисту викривача.
Згідно із Законом, викривач набуває прав з моменту повідомлення про можливе корупційне або інше порушення.

 Основні права викривача:
1.     Отримати інформацію про свої права та обов’язки.

2.     Подавати докази на підтримку свого повідомлення.

3.     Отримати підтвердження прийняття та реєстрації повідомлення.

4.     Давати або відмовитися від пояснень та свідчень.

5.     Отримати безоплатну правову допомогу.

6.     Зберігати конфіденційність.

7.     Повідомляти анонімно.

8.     У разі загрози — отримати захист для себе, родини, житла та майна або відмовитись від такого захисту.

9.     Отримати компенсацію витрат на адвоката, судовий збір та інше.

10. Отримати винагороду в окремих випадках, передбачених законом.

11. Отримати психологічну допомогу.

12. Бути звільненим від відповідальності у передбачених законом випадках.

13. Дізнаватися про стан і результати розгляду його повідомлення.

 Гарантії захисту:

Захист трудових прав:

1.     Викривача не можна звільнити, понизити, змінити умови праці, зменшити зарплату чи іншим чином тиснути через його повідомлення.

2.     Компенсація за вимушений прогул і порушення трудових прав.

3.     Відновлення порушених прав.

 Куди звертатися за захистом:
1.     До антикорупційного підрозділу (чи уповноваженої особи) в установі.

2.     До Національного агентства з питань запобігання корупції.

3.     До правоохоронних органів — для захисту життя, здоров’я, житла та майна.

4.     До центрів безоплатної правової допомоги.

5.     До суду — для захисту своїх прав.

Ці права і гарантії також поширюються на близьких осіб викривача.

 6. Особливості правового статусу викривача у справі про адміністративне правопорушення.

 6.1. Права та обов’язки викривача

 Викривач у справах про корупційні адміністративні правопорушення має статус свідка (ч. 3 ст. 272 КУпАП).

 Крім загальних прав (ст. 53 Закону), викривач має право:

зберігати конфіденційність під час дачі пояснень;
отримувати правову допомогу;
говорити рідною мовою або користуватися послугами перекладача;
не свідчити про себе, близьких та сім’ю;
ознайомлюватися з протоколом і вносити до нього зміни;
отримувати компенсацію за витрати, пов’язані з участю у справі.
Обов’язки викривача як свідка:

з’явитися за викликом;
давати правдиві пояснення;
повідомити все відоме по справі;
відповідати на запитання.
 Право на конфіденційність захищається законом (ст. 535 Закону).  Інформацію про викривача і його близьких не можна розголошувати стороннім. Прізвище викривача в протоколі вказується лише з його письмової згоди (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

 За незаконне розголошення інформації про викривача передбачена адміністративна відповідальність (ч. 2 ст. 172-8 КУпАП).

 6.2. Інформування Національного агентства.

 Якщо викривач бере участь у справі, особа, що склала протокол, одночасно надсилає до суду та до Національного агентства інформацію про викривача (ч. 5 ст. 257 КУпАП).

 Рекомендується повідомляти:

1.     Дату отримання заяви викривача;

2.     Прізвище, ім’я, по батькові викривача;

3.     Короткий опис обставин правопорушення;

4.     Правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на статтю КУпАП;

5.     Прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, яка склала протокол.

 Копію повідомлення викривачу також радять надати.

 7. Особливості правового статусу викривача у кримінальному провадженні.
 7.1. Права та обов’язки викривача
 

Викривач у кримінальному процесі має статус заявника (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Викривач має право (ч. 2 ст. 60 КПК):

·         отримати документ про прийняття та реєстрацію заяви;

·         отримати витяг з ЄРДР;

·         надавати докази (речі, документи);

·         дізнатися про завершення досудового розслідування;

·         отримувати інформацію про стан розслідування (на запит; відповідь — протягом 5 днів).

 Також викривач має право:

·         отримати копію постанови про закриття справи і оскаржити її (протягом 10 днів);

·         скаржитися на бездіяльність або рішення слідчого/прокурора (ст. 303 КПК);

·         оскаржити судове рішення щодо виплати винагороди (ч. 7 ст. 130¹ КПК).

Якщо викривач дає свідчення і не входить до переліку осіб, які не можуть бути свідками (ст. 65 КПК), він має права та обов’язки свідка (ст. 66 КПК).

 7.2. Винагорода викривачу (ст. 130¹ КПК). Викривач має право на винагороду, якщо:

·         він сприяв розкриттю корупційного злочину;

·         розмір завданих державі збитків або цінність предмета злочину — понад 5000 прожиткових мінімумів.

 Сума винагороди:  10% від суми збитків або вартості предмета злочину, але не більше 3000 мінімальних зарплат.

 Винагороду виплачують після обвинувального вироку, що набув законної сили.

 Умови для отримання винагороди:

1.     Особисте джерело інформації. Вона не повинна бути загальнодоступною.

2.     Важливість інформації. Вона має допомагати встановити хоча б одну з таких обставин:

·        факт злочину (місце, час, спосіб);

·        винуватість особи;

·        розмір і характер збитків;

·        джерело походження майна або коштів, пов’язаних зі злочином;

·        підстави для відповідальності юридичної особи.

 Виплата не проводиться, якщо:

·         викривач є співучасником злочину;

·         повідомлення було зроблено в межах службових обов’язків.

7.3. Захист викривача.

 Викривач має право на захист, якщо йому або його близьким загрожує небезпека (життю, здоров’ю, майну).

 Підстави для захисту:

·         заява викривача або його родичів;

·         інформація від органів влади чи оперативні дані;

·         наявність реальної загрози (ст. 20 Закону про забезпечення безпеки осіб).

 Можливі заходи безпеки щодо викривача:

·         особиста охорона;

·         охорона житла;

·         зміна документів, зовнішності, місця проживання;

·         конфіденційність даних;

·         допит із використанням відеозв’язку без ідентифікації особи;

·         інші заходи, передбачені законом.

 Якщо викривач анонімний, суд може закрити розгляд справи або змінити анкетні дані в документах.

 

 7.4. Повідомлення Національного агентства.
 Протягом 24 годин після внесення даних до ЄРДР, слідчий або прокурор має письмово повідомити Національне агентство про початок розслідування за заявою викривача. Повідомлення має містити:

1.     дату отримання заяви;

2.     ПІБ викривача;

3.     короткий опис подій;

4.     правову кваліфікацію злочину;

5.     ПІБ і посаду особи, яка внесла відомості до ЄРДР, а також слідчого або прокурора.

 

Повідомити Національному агентству з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) можливо шляхом:

1)  направлення повідомлення на електронну пошту: anticor_reports@nazk.gov.ua; 

2)  звернення до контакт-центру Національного агентства на номер +38(044)200 06 91;

3)   направлення повідомлення через спеціальну онлайн-форму  повідомлення «Повідомити про корупцію» за посиланням  https://nazk.gov.ua/uk/povidomyty-pro-koruptsiyu/.

Якщо Ви подаєте повідомлення анонімно, рекомендуємо вказати електронну пошту, на яку Ви отримаєте ідентифікатор повідомлення та інформацію про розгляд повідомлення.

Також слід зазначити, що у випадку заповнення особою виключно розділу «ПІБ» та/або «номер телефону», без зазначення місця проживання (тобто адреси для листування) та/або e-mail, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону буде розглянуто за наявності у ньому фактичних даних, що можуть бути перевірені, однак особа не отримає відповіді про результати його розгляду.