Переплата за ліцензію: чи можна зарахувати в рахунок наступного платежу?

опубліковано 26 вересня 2025 о 08:15 Розділ: Новини

Відповідно до ст.ст. 50-53 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) перший платіж за ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності, здійснюється до отримання ліцензії у розмірі, визначеному Законом № 3817.

Ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності надаються безстроково, а плата за них справляється щорічно (крім ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, плата за які справляється щоквартально рівними частинами).

Згідно зі ст.ст. 43, 47 Закону № 3817 у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються, зокрема, код класифікації доходів бюджету, сума внесеного платежу, номер і дата платіжної інструкції, що підтверджує внесення чергового (щорічного / щоквартального) платежу за надану ліцензію.

Згідно з частиною сьомою ст. 72 Закону № 3817 контроль за сплатою річної плати або щоквартальної частини річної плати за ліцензію здійснюється органом ліцензування. Для здійснення контролю ліцензіат подає до відповідного органу ліцензування заяву про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), в якій зазначає код класифікації доходів бюджету, суму внесеного платежу, номер і дату платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.

Нормами Закону № 3817 не передбачено зарахування надміру сплачених коштів за ліцензію в оплату чергового платежу.

Водночас, з урахуванням п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, яким визначено, що надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, платник відповідно до ст. 43 ПКУ має можливість повернення, зокрема, надміру сплачених грошових зобов’язань.

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3 ст. 43 ПКУ).