«Гаряча лінія»: запитання тижня

Головне управління ДПС у Луганській області, опубліковано 26 жовтня 2020 о 08:26 Розділ: Новини

Під час «гарячої лінії» минулого тижня платники податків Луганщини запитували про таке.

Чи необхідно реєструвати акцизні склади суб’єкту господарювання, який здійснює зберігання пального понад встановлені обсяги?

Відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розпорядники акцизних складів повинні зареєструватися платником акцизного податку, а також зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

При цьому, відповідно до статті 14 ПКУ не вважаються акцизним складом, зокрема приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Проте для суб’єктів господарювання, які є платниками єдиного податку четвертої групи, вищезазначені обмеження не діють. Такі суб’єкти господарювання можуть зберігати пальне без необхідності реєстрації платником акцизного податку та акцизних складів без обмеження загальної місткості ємностей, проте за умов, якщо такий платник протягом календарного року отримує пальне в обсягах, що не перевищують 10000 м³ (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Незважаючи на те, чи є суб’єкт господарювання платником акцизного податку з реалізації пального та розпорядником акцизного складу, у разі якщо він здійснює зберігання пального, такий суб’єкт має отримати ліцензію на право зберігання пального. Проте, суб’єкти господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім цього, ліцензія на право зберігання пального не отримується:

- на місця зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Чи можливе проведення самостійного коригування отриманого доходу в рамках звітного року в разі перерахунку цін, сформованих у відповідності до правил трансфертного ціноутворення після подання квартальної звітності з податку на прибуток?

Відповідно до підпункту 39.4.1 ПКУ для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції (далі -КО), зобов'язані подавати звіт про КО центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, та зазначати у вказаному звіті інформацію про всі КО, здійснені у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про КО інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:

- новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про КО за такий самий звітний період;

- уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Подання платником податку уточнюючого звіту про КО не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 ПКУ. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати звіт (уточнюючий звіт) про КО за звітний період, який перевіряється (підпункт 39.4.2 ПКУ).

У разі застосування платником податків під час здійснення КО умов, що не відповідають принципу "витягнутої руки", та/або не відповідають розумній економічній причині (діловій меті), платник податків має право самостійно провести коригування ціни КО і сум податкових зобов'язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Самостійне коригування є коригуванням платником податків ціни КО, за результатами якого розрахована ціна відповідає принципу "витягнутої руки", навіть якщо така ціна відрізняється від фактичної ціни, встановленої під час здійснення КО. Сума податкового зобов'язання, розрахованого за результатами самостійного коригування, підлягає сплаті у строки, визначені статтею 57 ПКУ. Платник податку не має права проводити самостійне коригування ціни КО та/або сум податкових зобов'язань під час проведення перевірки платника податків з питань дотримання принципу "витягнутої руки" таких КО (підпункт 39.5.4 ПКУ).

Платник податку на прибуток при здійсненні КО у випадках, визначених статтею 39 ПКУ, збільшує фінансовий результат податкового (звітного) року (підпункти 140.5.1 та 140.5.2 ПКУ):

- на суму перевищення ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухобліку) реалізованих товарів (робіт, послуг);

- на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухобліку) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом "витягнутої руки".

Зазначені норми застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Які штрафи передбачені за неподання, несвоєчасне подання та подання з помилками звіту про контрольовані операції?

Пунктом 120.3 ПКУ передбачено, що неподання платником податків звіту про КО тягне за собою накладення штрафу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Сплата цього штрафу не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про КО. Неподання платником податків звіту про КО після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про КО, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до підпункту 39.4.2 ПКУ у разі, якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про КО інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник має право подати, зокрема, уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої пунктами 120.4 та 120.6 ПКУ.

Згідно з пунктом 120.6 ПКУ несвоєчасне подання платником податків звіту про КО або несвоєчасне декларування КО у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 ПКУ тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

- одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про КО, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування КО в поданому звіті про КО в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 120.4 ПКУ не включення до поданого звіту про КО інформації про всі здійснені протягом звітного періоду КО відповідно до вимог статті 39 ПКУ тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1 відсотка суми КО, незадекларованих у поданому звіті про КО, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані КО, здійснені у відповідному звітному році.