Платник не подав декларацію про майновий стан і доходи: чи може контролюючий орган на підставі податкової інформації самостійно визначити ПДФО до сплати?
опубліковано 01 травня 2026 о 08:08 Розділ: Новини
Чи може контролюючий орган на підставі податкової інформації самостійно визначити ПДФО до сплати?
Пунктом 46.1 статті 46 ПКУ, зокрема, визначено, що податкова декларація – документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору.
Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов’язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент ( пункт 162.1 статті 162 ПКУ).
Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 та підпунктів 49.18.1 – 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку:
для податкових агентів, які є фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу;
для інших податкових агентів, крім фізичних осіб-підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
Відповідно до підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 ПКУ контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їхніх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог законодавства з інших питань, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 ПКУ, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).
Платники податку зобов’язані на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у Декларації з цього податку (пункт 176.1 статті 176 ПКУ).
Якщо платником податків не подано в установлений законом строк Декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом, контролюючий орган у відповідності до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПКУ має право проводити документальні позапланові перевірки.
Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки Декларацію.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, зокрема, фінансова адміністративна (пункт 111.1 статті 111 ПКУ).
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПКУ (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку), – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПКУ діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Діяння, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (пункт 123.3 статті 123 ПКУ).
Водночас, згідно з частиною першою статті 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання або несвоєчасне подання громадянами Декларацій чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою статті 164 прим. 1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ця відповідальність не розповсюджується на випадки добровільного подання Декларації (в тому числі при реалізації права на податкову знижку).
Таким чином, у разі неподання платником податків в установлений термін Декларації (якщо таке подання є обов’язковим), контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації за результатами документальної позапланової перевірки має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податку.